Поперековий спондильоз - симптоми та лікування

Поперековий спондильоз - ускладнення дегенеративних захворювань хребта, яке проявляється змінами кістково-зв'язувальних структур поперекового відділу.

Хребетно-руховий сегмент

При захворюванні на поверхні кісткової тканини утворюються остеофіти – нарости у вигляді виступів та шипів. До основних причин їх появи відносяться деформуючі навантаження та порушення обміну кальцію в кістковій тканині.

Остеофіти

Захворювання обмежує рух у ураженому сегменті та завдає біль. Її характер може бути різним: від періодичного дискомфорту в області попереку та парестезій ("мурашок" у ногах, "хибної кульгавості") до частих прострілювальних нападів та повної знерухомленості нижніх кінцівок. Ці симптоми можуть виникати і при інших захворюваннях, тому для встановлення діагнозу слід звернутися до фахівця - лікаря-невролога.

Згідно з дослідженням, проведеним у Німеччині у 2007 році:

  • біль у спині регулярно відчувають 31,7% населення, а хоча б раз протягом року – 76%;
  • приблизно 7% людей на момент дослідження страждали від вираженого болю в спині, а у 9% вона значно ускладнювала рухи;
  • болі в спині хоча б раз протягом життя зазнавали 85,5% опитаних;
  • болі в поперековому відділі хребта становлять 52,9% від усіх болів у спині.

У Росії біль у нижній частині спини становлять до 76 % всіх випадків звернень за медичною допомогою та 72 % днів тимчасової непрацездатності.

У кого найчастіше виявляють таку хворобу

Як правило, спондилез вражає людей старше 40 років (переважно чоловіків), проте останнім часом захворювання дедалі частіше зустрічаються серед молоді. Це викликано тим, що все більше молодих людей страждає від патологічного викривлення хребта. У групі ризику розвитку спондилеза перебувають спортсмени, перукарі, продавці, будівельники, фермери, музиканти та люди, чия діяльність пов'язана не тільки з підняттям важких речей, але і з вимушеною незручною позою.

Основні фактори розвитку спондилезу:

  • Харчування - нестача фруктів та овочів при надлишку жирів та вуглеводів.
  • Малорухливий спосіб життя у поєднанні з епізодичними фізичними навантаженнями. Під час сезонних робіт на дачі або за рідкісних відвідувань спортивного залу можуть виникнути мікротравми, які призводять до руйнування зв'язкового апарату. Надалі для компенсації цього дефекту розростається кісткова тканина.
  • Природжені захворювання суглобів, травми, метаболічні, аутоімунні та ендокринні розлади, такі як цукровий діабет , ревматоїдні порушення та зниження функції яєчників при менопаузі.

Крім того, в організмі постійно йдуть два протилежні процеси: утворення нових клітин і відмирання старих. Відповідно, спондилез виникає, якщо механічна дія на хрящ більше, ніж він може витримати, і/або він руйнується швидше, ніж відновлюється.

Симптоми поперекового спондильозу

клінічна картина

Основний симптом спондильозу – біль у ділянці уражених хребців. На початкових стадіях вона виникає нечасто і проходить самостійно або за незначної терапевтичної дії. Надалі пацієнту може знадобитися інтенсивне лікування з більшими дозами лікарських засобів.

Інший тривожний симптом - хрускіт при рухах у уражених сегментах. Він виникає через патологічний зіткнення зчленувань і кісткових розростань.

Деформуючий спондильоз

На запущених стадіях в результаті грубої деформації хребта виникає обмеження рухів, аж до їх відсутності в уражених відділах та часткового або повного знерухомлення кінцівки.

Тиск кістково-м'язових структур на нервові коріння часто зменшує або навпаки посилює чутливість. У цьому виникає оніміння чи відчуття, схоже опік кропиви.

Болі в попереку

Патогенез поперекового спондильозу

При ходьбі, бігу, стрибках та інших рухах виникають поштовхи та струси, що впливають на хребет. У нормі міжхребцеві диски (МПД) та дрібні дуговідростчасті (фасеткові) суглоби пом'якшують їх та забезпечують рухливість шийного та поперекового відділів.

Міжхребцевий диск та фасетковий суглоб

Але вже після 20 років у судинах починаються вікові зміни, що поступово погіршується кровопостачання. МПД втрачають еластичність, порушуються механізми їхньої регенерації. Крім того, в хрящі (диску) знижується рівень глікозамінгліканів: хондроїтинсульфату, кератансульфату, гіалуронової кислоти. Це призводить до поступового зневоднення хряща, вторинного "зморщування" і подальшого руйнування. Такий диск гірше витримує навантаження, стискається і не виконує своїх функцій.

Крім цього, при деградації хрящової тканини порушується виділення цитокінів - молекул, що забезпечують передачу сигналів між клітинами. В результаті утворюються аутоантитіла (сполуки, що борються проти клітин організму), і виникає місцеве запалення. У відповідь кісткова тканина розростається - формуються остеофіти. Організм "вирощує" їх для захисту, щоб обмежити рухи у хребті та зменшити навантаження. Виражені остеофітні комплекси можуть знерухомити деякі відділи, які вплив на оточуючі м'які тканини викликає біль.

Класифікація та стадії розвитку поперекового спондильозу

Види спондильозу за походженням:

  • травматичний;
  • дегенеративний;
  • запальний.

Ступінь тяжкості спондильозу оцінюють за критеріями Minesterium fur Gesundheitswesen. Важливий показник для оцінки - висота МПД (у щільність дисків з часом призводить до її зменшення):

  • 0-я стадія – норма, МПД не зменшені;
  • 1-я стадія - мінімальний спондилёз, незначне зниження висоти МПД та/або малі (до 2 мм) поодинокі передні або бічні остеофіти;
  • 2-я стадія - помірний спондилез, зниження висоти МПД (не менше 50% від висоти одного із суміжних незачеплених дисків) та/або остеофіти розміром 3-5 мм передній або бічний, 1-2 мм задній;
  • 3-я стадія - важкий спондилез, значне зниження висоти МПД (> 50%), та/або великі остеофіти (> 5 мм передній або бічний, > 2 мм задній).

Ущільнення МПД та розростання кісткової тканини

Ускладнення поперекового спондильозу

Чим небезпечне захворювання

Найпоширеніше ускладнення поперекового спондилезу - це деформація хребетного стовпа, що призводить до вираженого обмеження рухів у ньому. Часто пацієнти не можуть вчинити навіть елементарні дії, наприклад, нахилити тулуб уперед і убік або самостійно зав'язати шнурки.

Але найгрізніше ускладнення спондилезу - це корінний синдром, що виникає в результаті здавлювання спинномозкових корінців. Залежно від ступеня ураження корінця це можуть бути різні чутливі, рухові та трофічні порушення, аж до повної паралізації кінцівки та порушення функцій тазових органів.

Першим і найбільш характерним проявом корінцевого синдрому є біль у місці здавлення корінця і під час відповідного йому нерва. Больові відчуття розповсюджуються від хребта до ноги. Біль зазвичай інтенсивний, пронизливий і, як правило, односторонній. Вона виникає у вигляді "прострілів" в області хребта з "віддачею" в різні частини тіла, або може бути постійною, що посилюється при необережному русі, нахилі, підйомі тяжкості, навіть при кашлі або під час чхання.

Приступ болю при корінному синдромі може бути спровокований фізичною або емоційною напругою, переохолодженням. Інші прояви синдрому - порушення чутливості по ходу певного нерва, зниження сили м'язів та їхня гіпотрофія.

Корінковий синдром (утиск нервів)

Діагностика поперекового спондильозу

Основний метод діагностики – це рентгенографія: на знімках помітно зниження висоти хребетних дисків, деформація, наявність остеофітів. Залежно від рівня розвитку захворювання ці ознаки прогресивно збільшуються.

Спондилез попереково-крижового відділу, рентген

Діагностика спондилезу не викликає складнощів, набагато важче визначити первинну причину патології. Для цього проводять такі обстеження:

  • аналіз крові на запальні, ревматичні, ендокринологічні та обмінні процеси;
  • при ураженні нервових корінців рекомендовано проведення магнітно-резонансної томографії (МРТ) хребта, а також електронейроміографії (ЕНМГ) залучених кінцівок.

Залежно від стадії захворювання рентгенологічні ознаки виражені різною мірою:

  • Сумнівні рентгенологічні ознаки.
  • Мінімальні зміни (невелике зниження висоти дисків, поодинокі остеофіти).
  • Помірні прояви (помірне зниження висоти дисків, множинні остеофіти).
  • Виражені зміни (майже повна відсутність диска, грубі остеофітні комплекси).

Лікування поперекового спондильозу

Консервативні методи лікування при спондильозі хребта

Лікування спондильозу можна розділити на дві групи, які залежатимуть від фази захворювання:

1. Гостра. Медикаментозне лікування спондильозу хребта проводиться нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗЗ), міорелаксантами та вітамінами групи В. Терапія може призводити до побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту, тому необхідно приймати препарати, що регулюють кислотність (омез, омепразол, нуль). На даній стадії ефективним буде фізіотерапевтичне лікування: магнітотерапія, лазеротерапія, лікування електричним струмом, рефлексотерапія.

Рефлексотерапія

2. Хронічна. При хронічному болю в спині до лікування додають антидепресанти, слабкі опіоїди ( трамадол ), препарати капсаїцину. Застосування антидепресантів обумовлено тісним зв'язком між хронічним болем та депресією: за різними даними, депресією страждають 30-87% пацієнтів.

Також рекомендовані такі методи:

  • Лікувальна фізкультура (ЛФК) при спондильозі. Не варто плутати її з фітнесом або зі спортом - спортивні навантаження та деякі вправи не завжди корисні для організму. Індивідуальний комплекс вправ становить лікар ЛФК, роблячи акцент на зміцнення та розтягнення м'язів. Якщо можливості підібрати даний комплекс із дипломованим спеціалістом немає, то можна проконсультуватися з неврологом з основних корисних та небажаних видів фізичної активності.

ЛФК

  • Хондропротектори. Існує цілий ряд препаратів, що містять у собі основні компоненти хрящової тканини: хондроїтин, глюкозамін, гіалуронову кислоту. У нашій країні та країнах СНД популярний препарат Алфлутоп з екстрактом із морських організмів. За заявою виробників, він стимулює регенерацію інтерстиціальної тканини та тканин суглобового хряща. (У деяких російських дослідженнях є дані про ослаблення больового синдрому або повне його усунення, зменшення контрактур при внутрішньом'язовому використанні. Однак клінічних доказів ефективності препарату недостатньо, а експерти відзначають, що хондропротектори не мають значної переваги в порівнянні з плацебо - Прим. ред.).
  • Кінезіотейпування – накладення спеціального еластичного пластиру (тейпу) на уражені ділянки тіла. Еластичний тейп, приклеєний до шкіри, піднімає її і призводить до утворення складок. Таким чином, збільшується відстань між шкірою та м'язовою тканиною. Відбувається зменшення тиску на судини, розташовані в цій галузі, їх просвіт розширюється, це спричиняє поліпшення місцевого кровообігу та лімфовідтоку. (Згідно з даними сучасних досліджень, метод кінезіотейпування не приносить істотної користі, або його ефект занадто малий, щоб бути клінічно значущим - Прим. ред.).

Кінезіотейпування

Для покращення стану важливо лікувати супутні патології, які здатні викликати загострення спондильозу.

Носіння бандажа при хворобах хребта

Бандажом зазвичай називають ортопедичні пристосування для вагітних та призначені пацієнтам після операції. Їх застосування при спондильоз не несе лікувального ефекту, так як вони недостатньо фіксують хребет.

Носіння ортопедичного корсета показано в гострий період, при больовому синдромі та після операції. Однак необхідно уникати тривалого застосування, оскільки це може спричинити атрофію м'язів від бездіяльності, зменшити їхню опорну функцію та посилити симптоми надалі. Носіння корсету, як та інше лікування, призначає лікар.

Мануальна терапія

Мануальна терапія може використовуватися для зменшення болю в комплексному лікуванні спондильозу та усунення блоку у хребтово-руховому сегменті.

При вираженому спондильозі мануальна терапія протипоказана, оскільки може травмувати нервові структури: нервові коріння та спинний мозок. Вибір конкретної техніки проводиться індивідуально лікарем в залежності від ситуації пацієнта.

Голковколювання

Голкорефлексотерапія застосовується для посилення лікарської терапії у складі комплексного лікування. Її ефективність підтверджена клінічними дослідженнями, проте вони проводилися на обмежених групах пацієнтів і недостатньо контролювалися, тому про остаточну доведеність методу не можна говорити.

Дієта

Для профілактики розвитку спондилёзу рекомендується харчування, збалансоване як у складі, і по калорійності. Застосування лише дієтотерапії може допомогти при надлишку або дефіциті ваги, але вираженого ефекту на розвиток спондильозу не вплине. Ефективний комплекс заходів: ортопедична корекція, лікувальна фізкультура та лікування супутніх захворювань.

Операція з видалення остеофітів

У разі неефективності консервативної терапії проводять хірургічне лікування – операцію на хребті. Необхідність операції та тактику проведення визначає нейрохірург, до якого спрямовує лікар. 

Хірургічне втручання показано, якщо:

  • є явні ознаки защемлення нервового стовбура міжхребцевим диском чи кістковим відростком;
  • визначено здавлення спинного мозку;
  • без операції відбудеться непоправне ушкодження ділянок нервової системи;
  • хронічний біль не усувається іншими способами.

Важливо знати, що операція не призведе до повного лікування, вона лише запобігає подальшому погіршенню. Можливі такі типи хірургічних втручань:

  • Передня дискектомія – часткове або повне видалення ураженого міжхребцевого диска. Метод застосовують, якщо деформований міжхребцевий диск давить на нерв.
  • Декомпресійна ламінектомія - видалення дужки одного або кількох хребців з метою зменшення тиску кісткової тканини на спинний мозок.
  • Протезування хребетного диска – метод, у якому зношений диск замінюють штучним. Пошкоджений диск видаляється за допомогою спеціальних високоточних інструментів, а в міжтіловий проміжок вставляється імплант.

Протезування хребетного диска

Після операції важливу роль відіграє лікувальна фізкультура. Вона допомагає подолати атрофію м'язів та нормалізує кровообіг. Комплекс вправ ЛФК підбирають залежно від ступеня та характеру оперативного втручання та часу, що пройшов після нього, а також віку хворого та стану його серцево-судинної системи.

Прогноз. Профілактика

Больовий синдром навіть на ранніх стадіях значно знижує якість життя, а згодом прогресуючі корінцеві синдроми, зменшення гнучкості та обмеження рухів у хребті можуть стати причиною інвалідності.

На даний момент немає способу повністю вилікувати дегенеративні захворювання хребта. Зняття больового синдрому – це лише тимчасове симптоматичне полегшення. Основне ж завдання полягає у зупиненні подальшого процесу руйнування.

Досягти цього можна лише регулярними лікувально-профілактичними заходами:

  • вести здоровий спосіб життя (не навантажувати хребет, правильно та повноцінно харчуватися, помірковано займатися фізкультурою та спортом);
  • своєчасно звертатися до лікаря та дотримуватися його рекомендацій;
  • за необхідності проходити профілактичні курси лікування.