Кіста щитовидної залози - симптоми та лікування

Кіста щитовидної залози - це порожнє утворення, що містить рідину, яке є різновидом вузла щитовидної залози. Приблизно 90% кіст є доброякісними і не має здатності до малігнізації (злоякісності).

Короткий зміст статті - у відео:

За літературними даними, близько 25% від усіх утворень щитовидної залози є кістами або частково кістозним вмістом. У чистому вигляді кісти зустрічаються у 7% дорослих та 1,5% дітей та підлітків.

Варіанти локалізації кіст щитовидної залози

Причини виникнення кіст щитовидної залози досі залишаються неясними. Найчастіше їх розвиток пов'язаний із:

  • недоліком йоду та селену;
  • генетичною схильністю;
  • гормональний дисбаланс під час статевого дозрівання, вагітності або менопаузи;
  • впливом різних токсичних речовин (наприклад, фенолів, парабенів, свинцю, ртуті та інших);
  • екологічними проблемами (випромінювання, їжа зі шкідливими харчовими добавками)

Факторами-тригерами, що запускають механізм формування кіст, є:

  • психоемоційні порушення, стрес;
  • порушення з боку ендокринних залоз;
  • зниження імунітету чи системні аутоімунні захворювання.

Кісти щитовидної залози також можуть розвинутися на тлі інших захворювань:

  • підвищений виробіток гормонів Т3 і Т4 при гіпертиреозі ;
  • зниження функції щитовидної залози при гіпотиреозі, що характеризується дистрофією залізистої тканини;
  • гіперплазії (патологічне збільшення) щитовидної залози внаслідок йододефіциту;
  • тиреоїдит - аутоімунний або запальний (бактеріальний, вірусний) процес, що призводить до лімфоцитарної інфільтрації (скупчення лімфоцитів) і змінює архітектоніку щитовидної залози (рідше з формуванням кіст);
  • дегенеративні процеси;
  • інфікування тканин щитовидної залози.

За деякими даними, розвиток кіст щитовидної залози обумовлено:

  • кістозною дегенерацією тканини щитовидної залози (колоїдна кіста) - у 58% випадків;
  • інволюцією (зворотним розвитком) фолікулярної аденоми – у 40% випадків;
  • неоплазією (утворенням пухлини) щитовидної залози – у 2 % випадків.

Симптоми кісти щитовидної залози

Найчастіше кісти щитовидної залози безсимптомні. Однак за великих розмірів вони можуть:

  • доставляти дискомфорт у ділянці шиї або викликати відчуття кома у горлі;
  • призводити до виникнення болю;
  • порушувати ковтання - проявляється як при вживанні сухої їжі, так і води, а також спокої і може вказувати на великий розмір кісти;
  • призводити до перхування;
  • змінювати тембр голосу;
  • утрудняти дихання;
  • бути візуально помітними у сфері шиї.

"Бугорки" кіст в області щитовидної залози

Збільшення кіст відбувається по-різному і залежить від факторів-тригерів, проте найчастіше активне та швидке зростання для даного типу утворень не характерне. У практиці рідко реєструються кісти до 3 см, які займають більшу частину частки щитовидної залози.

При доброякісному кисті щитовидної залози збільшення лімфовузлів не відбувається.

При нагноєнні кісти щитовидної залози:

  • виникає синдром інтоксикації, що супроводжується підвищенням температури тіла;
  • посилюється болючість, яка може поширюватися і віддавати у вухо чи ключицю.

При крововиливі в кісту виникає:

  • біль;
  • швидке розширення вузлика;
  • при великих розмірах – симптоми компресії (наприклад, захриплість, порушення ковтання).

Крім того, якщо відбувається порушення функції щитовидної залози, можливий розвиток симптомів, характерних для гіпотиреозу (слабкість, нездужання, мерзлякуватість, сухість шкіри, випадання волосся, ламкість нігтів, схильність до запорів, збільшення ваги, зниження працездатності та інші) або гіпертиреозу (тахікардія, пітливість, мінливість настрою, зниження ваги, задишка, схильність до діареї, порушення менструального циклу та інші).

Патогенез кісти щитовидної залози

Щитовидна залоза містить велику кількість фолікулів, заповнених колоїдом - рідкою білковою речовиною, що складається з протеїну та попередників гормонів. В умовах підвищеного вироблення колоїду або порушення його відтоку відбувається його надмірне скупчення та збільшення самих фолікулів у розмірах. Також подібні зміни можуть відбуватися при запальних процесах, гіпертрофічних або дистрофічних змін тканини, а також при крововиливі.

Надмірне скупчення колоїду та збільшення фолікулів

Виникнення кіст може протікати як безсимптомно, і призвести до порушення функціонування щитовидної залози.

Самостійний регрес кіст відбувається рідко, але це можливо при призначенні необхідних ко-факторів (наприклад, селен і цинк), поповненні йодного дефіциту, а також відновлення білкового обміну (тирозин).

Крім того, може відбуватися формування так званих "множинних кіст", які виникають в основному при йодному дефіциті, коли відбувається одночасна гіперплазія фолікулів щитовидної залози.

Класифікація та стадії розвитку кісти щитовидної залози

Класифікацію кіст щитовидної залози можна представити так.

За розміром виділяють:

  • розширені фолікули (до 10-15 мм);
  • безпосередньо кісти щитовидної залози (понад 15 мм).

За структурою розрізняють:

  • прості кісти - вузлики, заповнені виключно рідиною, вистелені доброякісними епітеліальними клітинами;
  • складні кісти - частково тверді та частково кістозні утворення, які несуть 5-10% ризик розвитку злоякісних новоутворень.

По локалізації бувають:

  • кісти правої половини щитовидної залози;
  • кісти лівої половини щитовидної залози;
  • кісти обох часток;
  • кісти перешийка.

За типом вмісту виділяють:

  • колоїдні кісти - характеризуються скупченням колоїду (суміш амінокислот, тиреоглобуліну та йоду); виникає, як правило, при йододефіциті чи нетоксичному зобі; властива достатня сприятлива течія; при невеликих розмірах протікає безсимптомно;
  • фолікулярні кісти представлені переважно великою кількістю фолікулярних клітин з наявністю або відсутністю сполучної тканини; частіше є більш щільною освітою зі схильністю до переростання у злоякісне утворення; на початкових стадіях клінічно проявляється рідко;
  • цистаденома - є формою кістозної дегенерації, представленої аденоматозним вузлом з кістою у своєму складі; розвивається внаслідок некрозу (при аутоімунній патології) або порушенні кровообігу, що призводить до утворення порожнини, заповненої рідиною (капсульної кісти); менш 40% випадків мають схильність до озлоякісності.

Крім того, є класифікація стадій перетворення доброякісних вузлів щитовидної залози. Вона включає три стадії захворювання, які розвиваються послідовно, переходячи одна в іншу в одному напрямку:

  • стадія розвитку;
  • стадія виснаження (початкового помірного та значного);
  • стадія рубцювання.

Також кісти щитовидної залози можна розділити на одиночні (зустрічаються у 80% випадків) та множинні кісти.

Ускладнення кісти щитовидної залози

При зростанні кіст може відбуватися здавлення органів, які розташовуються поруч із щитовидною залозою, призводячи до порушення ковтання (здавлення стравоходу), утруднення дихання (здавлення трахеї), осиплі голоси та хрипоти (здавлення поворотних нервів). Крім того, у важких випадках може розвинутись деформація шиї.

Ускладненнями кіст можна вважати крововилив та нагноєння, що виникають внаслідок запальних процесів, системних захворювань та травм.

Ризик малігнізації (злоякісності) кіст не високий і становить 3-5%. Важливим є те, що частота виявлення злоякісного процесу приблизно однакова для утворень різного розміру та не залежить від кількості вузлів.

Малигнизация может происходить на фоне нормальной, пониженной и повышенной функции щитовидной железы. Опухолевые узлы формируются по причине мутации одной из клеток щитовидной железы, возникающей из-за повреждения генетического материала клетки. Такие изменения могут быть вызваны радиацией, воздействием некоторых токсических веществ (например, тяжёлых металлов) или наследуются.

Основное свойство малигнизированных опухолей - способность к инфильтративному росту, когда опухоль прорастает щитовидную железу и окружающие её ткани.

Пухлинний вузол щитовидної залози

Около 80-85% злокачественных опухолей щитовидной железы представлены папиллярной карциномой, которая является менее опасной для жизни пациента в связи с медленным ростом, редким метастазированием и благоприятным прогнозом в случае проведения соответствующего лечения.

Фолікулярні карциноми зустрічаються в 10-15% випадків і також ростуть дуже повільно, але вони схильні до метастазування.

Додатково до повільно зростаючих відносять медулярну карциному (становить 5% випадків), яка схильна до метастазування та малочутлива до хіміо- та променевої терапії. Проте за своєчасному оперативному лікуванні вона має позитивний прогноз.

Анапластична карцинома зустрічається рідко (менше 1% усіх випадків). Її лікування пов'язане із значними труднощами.

Діагностика кісти щитовидної залози

Кісти щитовидної залози великого розміру можуть визначатися пальпаторно (при обмацуванні шиї).

Основним методом діагностики є УЗД щитовидної залози. На УЗ-картині кісти представлені у вигляді утворень правильної форми з рівними, тонкими стінками та анешогенним (не відбиває звук), гомогенним вмістом, які мають капсулу. Позаду кісти є акустичний ефект посилення сигналу, що також підтверджує рідкий вміст кісти.

За даними класифікації TIRADS, яка дозволяє визначити рівень ризику малігнізації вузлових утворень щитовидної залози, кістозна будова є сприятливою, тобто доброякісною і становить 0 балів. Якщо вузол є змішаним (кістозно-солідним), він відповідає 1 балу, і якщо солоидным, то 2 бала.

Кістозні вузли

Кістозно-солідні вузли

Крім того, в даній класифікації враховується ехогенність: анхонені кісти оцінюються в 0 балів, а всім іншим типам ехогенності присвоюється від одного до трьох балів.

Таким чином, якщо за класифікацією TIRADS набрано 0 балів, що вказують на доброякісні зміни щитовидної залози, або 2 бали, що свідчать про ймовірні доброякісні зміни щитовидної залози, то тонкоголкова біопсія утворення не показана.

У тому випадку, якщо при проведенні УЗД були виявлені додаткові ознаки і в результаті виставляється більше трьох балів за TIRADS, тонкоголкова біопсія вузла (кісти) є обов'язковою. Воно необхідне для аналізу клітинного складу кіст та вузлів, що визначає подальшу тактику ведення пацієнта.

Класифікація УЗ-ознаків вузлів щитовидної залози за системою TIRADS

Крім того, за рекомендаціями Російського ендокринологічного товариства показаннями для проведення біопсії в рамках діагностики вузлового зоба (усіляких відокремлених утворень у щитовидній залозі) є:

  • вузлові утворення, що рівні або перевищують у діаметрі 10 мм;
  • выявление образований более малого размера, но только при наличии признаков злокачественности и возможности выполнить тонкоигольную биопсию под контролем УЗИ;
  • значимое увеличение (более 50%) ранее выявленного образования при динамическом наблюдении.

При наличии клинических проявлений также рекомендуется провести исследование крови на тиреотропный гормон (ТТГ), свободный тироксин (Т4св), свободный трийодтиронин (Т3св) и антитела к тиреоидной пероксидазе (АТ-ТПО).

Такие инструментальные методы диагностики кист щитоивдной железы, как ангиография, КТ, пневмография, ларингоскопия и бронхоскопия, проводить не целесообразно.

Дифференциальный диагноз чаще проводят для определения доброкачественности или злокачественности процесса.

Лечение кисты щитовидной железы

Тактика лечения кисты щитовидной железы будет зависеть от результатов УЗИ (динамического наблюдения при 1-2 баллам по TIRADS) и тонкоигольной биопсии.

При обнаружении злокачественной опухоли по данным тонкоигольной пункционной биопсии требуется провести оперативное лечение - тиреоидэктомию (полное или частичное удаление щитовидной железы) с центральной шейной лимфаденэктомией (иссечением лимфоузлов). После операции назначают радиойодтерапию 131I (радиокативным изотопом йода), а также динамическое наблюдение и заместительную терапию препаратами тиреоидных гормонов в супрессивной дозе.

При виявленні фолікулярної аденоми, яку неможливо відрізнити від високодиференційованого раку, також проводять оперативне лікування. Його обсяг залежатиме від термінового гістологічного укладання (проводиться під час операції). Так, при виявленні раку проводиться видалення всієї тканини щитовидної залози, а підтвердження доброякісності процесу операцію закінчують.

При підтвердженні діагнозу "Колоїдний зоб" інвазивне втручання не показано, якщо щитовидна залоза працює нормально, не здавлює сусідні органи та не викликає косметичного дефекту. Найкращою тактикою в такому разі є динамічне спостереження, яке полягає в оцінці рівня гормонів щитовидної залози та проведенні УЗД (достатньо проходити його один раз на рік). Питання прийому препарату вирішується індивідуально залежно від результатів обстеження.

Супресивна терапія тиреоїдинами гормонів, яка застосовується для зменшення обсягу щитовидної залози або її утворень, не показана, оскільки за даними досліджень загальний прогноз для пацієнтів не покращується.

Залежно від обсягу проведеної операції після втручання пацієнту можуть призначити замісну гормональну терапію тиреоїдними гормонами, які потрібно приймати постійно. За відсутності постопераційних ускладнень антибіотикотерапія не проводиться.

Показаннями для проведення оперативного лікування є:

  • здавлення оточуючих органів освітою;
  • наявність функціональної автономії щитовидної залози

Альтернативою оперативному лікуванню може бути радіоактивним терапія 131I. Також існує алкогольна аблація (введення етанолу у тканину вузла) та інші види малоінвазивної деструкції вузлових утворень, проте вони не отримали достатньої оцінки у багаторічних проспективних дослідженнях.

Прогноз. Профілактика

Кісти щитовидної залози – часте явище серед населення. Більшість з них не є злоякісними, і багато хто також не вимагає лікування у разі невеликих розмірів та відсутності негативної динаміки за даними УЗД.

Більшість кіст щитовидної залози після аспірації (70-80%) схильні до рецидивів. Найчастіше це пов'язано з відсутністю належного динамічного контролю та прийому йодовмісних препаратів, а також недотримання підібраної лікарем дієти.

Ретельна оцінка кіст дозволить виявити та видалити злоякісні новоутворення. У зв'язку з цим їхній сприятливий прогноз залежить від своєчасної діагностики: звернення пацієнтів до лікаря УЗД та/або ендокринолога за наявності специфічних скарг (дискомфорт або ком у горлі, поперхивание, зміна тембру голосу).

При малігнізації освіти характер прогнозу залежатиме від наявності або відсутності метастазів, а також розміру самої освіти та проростання його в навколишні тканини.

До профілактичних заходів належить:

  • диспансеризація для виявлення функціональних порушень з боку ендокринної системи та інших органів;
  • ведення здорового способу життя;
  • додатковий прийом вітамінів та мікроелементів, які недоотримує організм (селен, цинк, вітамін Д);
  • правильне та здорове харчування (збалансоване, різноманітне, з достатнім споживанням рослинних та тваринних білків, клітковини, зелених овочів, несолодких фруктів, поліненасичених жирів);
  • нормалізація процесів детоксикації - звільнення від токсинів (гепатопротекція, поліпшення роботи І та ІІ фаз детоксикації, використання хелаторів);
  • зменшення використання шкідливих речовин та опромінення.

Як для профілактики йододефіцитних захворювань, у тому числі кіст щитовидної залози, необхідно проводити профілактичні державні програми. Так, первинною профілактикою на думку ВООЗ є йодування солі, тоді як у групах з високим ризиком (діти, вагітні, які годують) необхідний додатковий прийом препаратів йоду. На жаль, щоденне вживання продуктів, що містять йод, не є превентивним заходом у плані розвитку кіст щитовидної залози.

Людям, які раніше зазнавали опромінення голови та шиї, для ранньої діагностики злоякісних пухлин рекомендується проходити профілактичні огляди. А тим, у кого в сім'ї є рідні із несприятливою історією медулярного раку, слід пройти генетичне тестування.