Гіперпролактинемія - симптоми та лікування

Гіперпролактинемія – це збільшення рівня пролактину в крові.

Синдром гіперпролактинемії включає групу захворювань, які протікають зі збільшенням рівня пролактину в крові. Гіперпролактинемія належить до частих нейроендокринних розладів. Вперше в 1855 Чіаррі описав синдром постійної лактації та аменореї (відсутності менструації більше 6 місяців). Пролактин був виділений лише 1937 року з гіпофізу овець.

Поширеність гіперпролактинемії, пов'язаної із патологічними причинами, становить близько 17 осіб на 1000 населення. Основний контингент пацієнтів із підвищенням пролактину становлять жінки репродуктивного віку. За отриманими з когортних досліджень даними, частота народження гіперпролактинемії коливається від 0,15 до 1,6% у загальній дорослій популяції.

Збільшення рівня пролактину в крові

Приблизно в 25-30% випадків при обстеженні безплідних подружніх пар виявляється патологічна гіперпролактинемія, яка є причиною безпліддя хоча б одного з подружжя. При обстеженні чоловіків з еректильною дисфункцією гіперпролактинемія виявляється у 0,4-20% випадків, при обстеженні жінок із порушеннями менструального циклу після довготривалого прийому гормональних контрацептивів у 45-60% ситуацій фіксується патологічне збільшення пролактину.

Пролактинсекретуючі освіти виявляють із частотою 50-70 випадків на 1 млн. населення, серед усіх утворень гіпофіза пролактиноми складають приблизно 25%.

Феномен макропролактинемії виявляється приблизно із частотою 14-25% у популяції.

Є безліч факторів, що зумовлюють підвищену продукцію пролактину, їх можна поєднати в групи.

Причини збільшення продукції пролактину

Симптоми гіперпролактинемії

Виразність скарг залежить від тривалості та вираженості гіперпролактинемії. Спочатку з'являються скарги порушення менструального циклу, які можуть посилитися аж до аменореї.

  • при гіперпролактинемії розвивається безпліддя і в жінок, і чоловіків;
  • у 30-80% жінок виявляється галакторея;
  • зазначаються скарги на зниження лібідо (статевого потягу), еректильна дисфункція;
  • можливі збільшення ваги і як наслідок – розвиток інсулінорезистентності;
  • затримка рідини;
  • психоемоційні порушення (схильність до депресії, порушення сну, астенія, порушення пам'яті);
  • погіршення зору;
  • головний біль, запаморочення.

Гіперпролактинемія є фактором, який сприяє зниженню мінеральної щільності кісткової тканини та розвитку остеопорозу.  

Патогенез гіперпролактинемії

Наявність пролактиноми - мікро-або макроаденоми гіпофіза, що продукує пролактин, є найчастішою причиною патологічного підвищення пролактину. Причому пролактинома становить приблизно 40% усіх доброякісних утворень гіпофізу. При цьому через гіпертрофію лактотрофів відбувається підвищення викиду пролактину в кров.

Аденома гіпофіза

При ідіопатичній гіперпролактинемії відсутні органічні зміни ЦНС. Можливо, існування цієї форми пов'язане з тим, що для пролактину немає механізму зворотного зв'язку, у такий спосіб виходить, що пролактин знаходиться під прямим впливом гіпоталамуса. Гіпоталамо-гіпофізарна система здійснює на нього як гальмуючу, так і стимулюючу дію за допомогою ендокринних, аутокринних та паракринних механізмів.

Гіперпролактинемія за наявності інших гіпоталамо-гіпофізарних захворювань виникає частіше внаслідок ослаблення дофамінергічного регулювання.

Класифікація та стадії розвитку гіперпролактинемії

Спочатку необхідно виділити гіперпролактинемію фізіологічну та патологічну. 

Фізіологічна гіперпролактинемія спостерігається в нормі і не потребує терапії. Фізіологічне збільшення концентрації пролактину фіксується під час вагітності, після фізичного навантаження, під час стресу, після статевого акту, стимуляції молочних залоз.

Фізіологічна гіперпролактинемія

Патологічна гіперпролактинемія потребує медикаметозної корекції.

Дану гіперпролактинемію поділяють на:

  • первинну;
  • вторинну;
  • ятрогенну.

Первинна гіперпролактинемія буває при мікро- та макроаденомах або ідіопатична.

Вторинна – при соматичних захворюваннях та внаслідок інших ендокринних патологій.

Ятрогенна розвивається прийому певних груп препаратів.

Ускладнення гіперпролактинемії

Якщо вчасно не виявити і не ліквідувати причину, що викликала патологічне збільшення пролактину, то довго нелікована гіперпролактинемія може викликати серйозні порушення у функції та регуляції роботи всіх ендокринних залоз людини (яєчників, гіпофіза, надниркових залоз, щитовидної залози тощо). ж може призвести до безпліддя, зниження зору до сліпоти, що викликається зростаючою аденомою.

Інші ускладнення гіперпролактинемії:

  • гіпертрофія молочних залоз;
  • дисфункціональні маткові кровотечі;
  • оваріальна дисфункція;
  • ановуляторні цикли;
  • гіпосекреція гонадотропінів;
  • ектопічна секреція пролактину;
  • тестикулярна недостатність.

Діагностика гіперпролактинемії

Встановлюючи діагноз гіперпролактинемії, необхідно провести гормональне дослідження пролактину (2-3 дослідження). Зважаючи на коливання концентрації гормону протягом доби, рекомендується робити забір крові в 9-11 годин, тому що в більш ранні години може утримуватися фізіологічне збільшення пролактину, спричинене сном. Додатково на день перед проведенням аналізу слід виключити надмірні психоемоційні та фізичні навантаження (спортивні тренування), секс, огляд гінеколога, відвідування сауни та лазні, вживання алкоголю, за годину до дослідження – куріння, щоб також виключити фізіологічне підвищення пролактину.

Імовірність пухлинного генезу патологічного підвищення пролактину зростає при значеннях пролактину, що перевищують 2000-3000 мкЕд\мл.

  • Другий пункт діагностування - це визначення макропролактину та біоактивного пролактину. Це дослідження слід проводити у ситуаціях невідповідності клінічної картини захворювання на вміст пролактину.
  • Аналіз лютенізуючого гормону (ЛГ) та фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), периферичних статевих гормонів (естрадіол для жінок, тестостерон для чоловіків) необхідний для виключення інших захворювань статевих залоз.
  • Визначення значень ТТГ та Т4св для виключення гіпотиреозу як причини симптоматичного підвищення пролактину та як самостійної причини порушень менструального циклу чи безпліддя.
  • Проведення УЗД органів малого тазу для виключення інших захворювань або підтвердження гіперпролактичного гіпогонадизму (гіпоплазія матки та яєчників)
  • Ще один етап обстеження - це виключення гіпоталамо-гіпофізарних ушкоджень (проведення МРТ з контрастуванням та огляд окуліста (очне дно, поле зору).

Пролактинома на МРТ із контрастуванням

Лікування гіперпролактинемії

Визначення способу лікування гіперпролактинемії безпосередньо пов'язане з причиною, що спричинила патологічне збільшення вмісту пролактину. Разом з тим, незалежно від причини патології, завданням лікування є зменшення та нормалізація збільшеного утворення пролактину, корекція гіпогонадизму та лактореї. А також за наявності утворення гіпофіза необхідно домогтися зменшення його розмірів, відновлення зору та функції черепних нервів за їх порушення.

Ці цілі досягаються переважно застосуванням агоністів дофаміну, серед яких нині каберголін є препаратом вибору.

Каберголін - препарат з пролонгованою дією, приймається 1-2 рази на тиждень. Препарат добре переноситься. Крім того, через тумор-супресивну дію каберголіна на тлі тривалої терапії у більшості хворих відзначається зменшення розмірів утворення гіпофіза.

Під час підбору адекватного дозування препарату пролактин визначають щомісяця, після досягнення нормального рівня пролактину можливе його визначення 1 раз на 6 місяців. При пролактиномах рекомендується 1 раз на рік проводити МРТ гіпофізу з контрастуванням з метою оцінки обсягу освіти.

Зважаючи на можливість ремісії при ідіопатичній формі гіперпролактинемії, виправдана щорічна відміна препаратів терміном на 1-2 місяці під контролем рівня пролактину. За наявності мікроаденоми (пролактиноми) планова відміна препаратів можлива 1 раз на 2 роки.

При симптоматичній гіперпролактинемії або гіперпролактинемії на фоні інших гіпоталамо-гіпофізарних захворювань призначається патогенетичне лікування основної патології, що сприяє зменшенню рівня пролактину.

При феномені макропролактинемії пацієнти призначення лікування не потребують.

Прогноз. Профілактика

Профілактики патологічного підвищення пролактину немає. Після проведення лікування гіперпролактинемії реабілітації хворі не потребують. Немає жодних обмежень щодо продуктів харчування. Пацієнтам необхідно обмежити стрес.

Жінкам, які отримували терапію та не планують у майбутньому вагітність, необхідно відповідально підійти до підбору засобів контрацепції. Тому що для них неприпустимо застосовувати контрацептиви, що містять естроген, оскільки вони сприяють збільшенню концентрації пролактину. Небажано також і використання внутрішньоматкових спіралей: вони через вплив на ендометрій мають схожий ефект. Щоб уникнути небажаної вагітності, в даній ситуації доцільно приймати оральні гестагенсодержащіе контрацептиви або зробити лапароскопічну стерилізацію.

Пацієнти, які отримують терапію, можуть проводити звичайний спосіб життя, зберігається репродуктивна функція. Наявні сьогодні способи діагностики та терапії у більшій масі ситуацій допомагають отримати позитивні результати терапії.

Якщо є аденома гіпофіза, необхідно спостереження лікаря, яке дозволить виявити рецидиви хвороби на ранній стадії. Саме тому 1 раз на рік потрібне проведення МРТ та консультація офтальмолога. Також двічі на рік слід визначати кров на концентрацію пролактину.

Встановлення нормального менструального циклу відбувається у 80-90% жінок, повноцінний овуляторний цикл відзначається у 70-80% пацієнток. При своєчасній та адекватній терапії працездатність не змінюється. У 95% хворих може настати клінічна ремісія. Запізнена діагностика та некоректно підібране лікування у хворих з макроаденомами може призвести до порушення працездатності та навіть інвалідизації.

Більшість ситуацій медикаментозне лікування здійснюється тривало, іноді - довічно, хоча трапляються ремісії захворювання (3-9% випадків). 

Гіперпролактинемія та вагітність

Однією з головних завдань терапії гіперпролактинемії є відновлення здатності до зачаття та настання довгоочікуваної вагітності. Планувати зачаття найчастіше рекомендується через 8-12 місяців від початку лікування агоністами дофаміну, оскільки це покращує прогноз результату вагітності.

У ситуації, коли на тлі терапії агоністами дофаміну настала вагітність, рекомендується зазвичай це лікування призупинити до розродження.

За наявності у пацієнтки мікроаденоми розміром менше 6 мм у діаметрі вагітність ведеться так само, як і у будь-якої іншої вагітної жінки, оскільки дуже низький ризик зростання освіти під час вагітності.

Якщо ж у жінки аденома більше 6-7 мм у діаметрі, кожен триместр вагітності, а також при виникненні скарг на головний біль або погіршення зору необхідно проводити огляд неврологом та офтальмологом з виконанням периметрії та оцінкою стану очного дна.

Протягом вагітності визначення пролактину не проводиться через те, що вміст гормону і у здорових жінок під час вагітності здатний досягати дуже великих значень і не співвідноситься з розміром утворення гіпофізу.

Через кілька місяців після пологів рекомендується провести МРТ гіпофізу. Грудне вигодовування найчастіше дозволене, пригнічення лактації необхідне лише при явному прогресуючому зростанні пухлини.